Українці обирають..

Сьогодні вибори.   З радістю і сумом виконала свій громадянський обовязок..

Чому з радістю? Бо живу у своїй країні, на своїй землі, бо можу розмовляти рідною мовою, колядувати на Різдво і нести кошичок до церкви на Пасху.  Бо я знаю свої корені, своє минуле і мрію про майбутнє.  Той, хто цього ніколи не мав, або ніколи не втрачав - мене не зрозуміє.  А я маю і тішусь :) 

Чому з сумом? Бо тисячами життів за це все заплачено..   

Перед президентськими в травні було більше радості, надії, сподівань, що війна пошвидше закінчиться, а зараз - сумно.. 

Притча "Крамниця щастя"

Солодку новелку знайшла на просторах Інтернету.  Ділюсь. Переклад на українську - мій.

 

 Крамниця щастя

Понеділок - день важкий, і класно, що він коли-небудь закінчується. Я ледве йшла з роботи, на душі було майже так, як і на небі – похмуро і понуро. Моросив нудний невеликий дощик, який логічно довершував безрадісний день. На додачу до всього, коли я звернула на вулицю, що веде до рідного дому, виявилося, що пройти неможливо - вулиця була перекрита, там кипіли ремонтні роботи. Дорожні робітники дбайливо натягли кольорову стрічку і причепили табличку: «Виходу немає». Хоча, власне, і входу теж не спостерігалось. Це було жорстоко: зліва - довжелезний паркан школи, праворуч - паркан поліклініки. Залишалося тільки обрати - наліво або направо. Я подумки чортихнулась і попленталась навколо школи.
Ніколи не ходила такою кривою доріжкою. І тому ніколи не бачила цього магазинчика. Він був облаштований у звичайному житловому будинку, а назва відразу вразила мою уяву:  Крамниця Щастя.

«Цікаво, що може продаватися в такому магазині?», - зачаровано подумала я. В цей час дощик бризнув удвічі рясніше, тому я з полегшенням заскочила в магазинчик. Двері м'яко зачинилися за мною, і мелодійний дзвін дзвіночка викликав вібрацію десь в мені, в самій глибині душі. Наче хтось там засміявся. І від цього народилося якесь радісне хвилювання, ніби ось-ось мало статися щось приємне.

Вдячність

Щодня ми отримуєм безліч інформації, з нами стаються різноманітні події, спілкуємось з іншими людьми, відчуваємо звичні та незвичні емоції.  Отримувати - класно!!  Правда ж? А чи дякуєте Ви за те, що отримуєте? 

Коли отримуємо позитивні емоції, коли відчуваємо себе щасливими – обов’язково пам’ятайте, що потрібно подякувати.  Богу, Всесвіту, Вищому Розуму, Вищим Силам – кому вважаєте за потрібне.  Забули протягом дня – ввечері перед сном подякуйте за все, що з Вами відбувалось.  За приємні моменти.  За уроки, які надало Вам життя.  За виклики.  За успіхи. За здійснені мрії та бажання, нехай навіть маленькі.  Постарайтесь відчути вдячність кожною клітинкою свого тіла, від кінчиків пальців до кінчиків волосся.  Відчуйте хвилю вдячності в своєму тілі, тепло вдячності, радість.  Заплющіть очі, розслабте мязи і дякуйте, щиро, всім серцем, всією душею.   Спробуйте зануритись у це відчуття, ніби у ароматну ванну з теплою водою.  Якщо при цьому на початках Ви будете відчувати жаль, гіркоту, можливо очі наповняться слізьми – це добре, нехай це Вас не тривожить. Будь-яка реакція Вашого тіла при вияві вдячності є дуже доброю ознакою.  В наступні дні Вам стане простіше дякувати.  

Жалість. Кому потрібна?

Недавно задумалась про жалість, кому і чому вона вигідна. 

У Вашому оточенні є люди, які постійно жаліються? 

Якщо є, тоді питання наступне: що Ви відчуваєте, коли людина Вам жаліється? Розповім про мої відчуття.  Не раз зустрічались в моєму житті люди, які постійно розповідають негативні історії про себе чи про когось.  Складається враження, що ця людина запам’ятовує і розповідає тільки такі історії, які в інших можуть викликати жалість.  Причому, коли така людина розповідає про свої проблеми, а їй починають давати поради – вона їх або не слухає, або уважно слухає і киває головою, але нічого не робить і наступного разу знову жаліється на ті ж проблеми.  

Щастя не приходить, приходить вміння його бачити

Замислимось на хвильку про щастя..  

Чи є люди, які не хочуть бути щасливими?  Ви таких знаєте? Я - ні.  Погоджуюсь, що є ті, хто зневірився у пошуках щастя і тепер стверджують, що щастя їм не потрібне.  Але вірю, що навіть в цих циніків та скептиків десь в глибині душі час від часу жевріє бажання бути щасливими.  Нехай навіть не бажання.  Всього лиш малесенький сумнів у тому, що щастя немає.  Коли хтось сумнівається – значить допускає протилежний варіант.  

Велкам!

Запрошую усіх хлібом-сіллю та різними смаколиками до мого блогу!

Про мене: я - Оксана, щаслива жінка, дружина та мама.
Створюю блог, щоб ділитись нотатками про позитивне мислення, жіноче щастя, самооцінку, сімейну психологію, жіноче призначення, та різні-різні цікавинки для Вас, чарівні жінки.  


Коли Вам потрібна непублічна порада - ласкаво прошу стукати в Skype,  логін: roxie_san (доброзичливість та конфіденційність - гарантовано ;) 

 Готові?
Тоді починаєм ;)